ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ
Абстрактне мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому відображенні істотних зв’язків між об’єктами реальності.
Відчуття – перша елементарна форма чуттєвого пізнання зовнішнього світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища навколишнього світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні відчуття – зорові, слухові, дотикові. Відчуття відображають окремі ознаки, властивості, якості речей. На основі відчуттів виникають сприйняття.
Диз’юнкція — вид складних суджень, в яких міститься певна альтернатива. Оскільки сполучник “або”, який є аналогом оператора диз’юнкції, має два значення, диз’юнктивні судження бувають двох видів: прості і строгі (сильні). У першому випадку диз’юнкція використовується для позначення альтернатив, які не виключають одна одну (вони можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними). У другому випадку диз’юнкція використовується для позначення ситуації, коли ці альтернативи є такими, що виключають одна одну (вони не можуть бути одночасно істинними і не можуть бути одночасно хибними).
Еквіваленція — вид складних суджень, які будуть істинними у тому разі, коли збігатимуться істиннісні значення тих суджень, із яких вони складаються, тобто тоді, коли обидві її частини будуть або разом істинні, або разом хибні. Оператор еквіваленції позначається символами: “↔”, “≡”. Аналогом оператора еквіваленції в українській мові є сполучник “якщо і тільки якщо..., то...”. Екзистенційні судження є окремим видом атрибутивних суджень, в яких ідеться про наявність або відсутність самого предмета думки. Предикат них позначається словами: “існує” (“не існує”), “є” (“не є”), “був” (“не був”) тощо. Елементарні (прості) судження містять у своїй структурі лише один суб’єкт і один предикат.
Закони логіки – об’єктивні суттєві зв’язки між формами мислення.
Імплікація (матеріальна імплікація) є складним умовним судженням, що складається з двох частин (вони, в свою чергу, можуть бути простими або складними судженнями). Перша частина імплікації є умовою (основою, антецедентом), а друга — наслідком (консеквентом).
Кон’юнкція — вид складних суджень, які будуть істинними лише у тому разі, коли всі їх складові частини (їх може бути дві чи більше) будуть представлені істинними судженнями. Основним аналогом оператора кон’юнкції в українській мові є сполучник “і”.
Логіка – наука про абстрактне мислення, тобто закони і форми правильного мислення.
Логіка висловлювання – це перша складова математичної логіки, яка досліджує операції з висловлюванням. У цій логіці можна оперувати з будь-якою пропозицією, стосовно якої можна сказати, що вона або істинна, або хибна.
Логіка предикатів – розділ математичної логіки, який досліджує операції з висловлюваннями, розчленованими на суб’єкт та предикат.
Метод логіки (формалізація) – це створення формальних аналогів, що відповідають висловлюванню природною мовою. Призначення формалізації – це опис міркування та виявлення правильних схем міркування, а також діагностика неправильних міркувань.
Мова – знакова система, необхідна умова виникнення думки і процесу мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприйняття й уявлення до понять, здійснюється формування й узагальнення, а також конкретизація думки. Мова є основним засобом спілкування людей.
Поняття – це форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках.
Судження – це форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про предмет думки.
Сприйняття – це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності. Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. На основі сприйняття і відчуття виникають уявлення про об’єкти.
Уявлення – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. Уявлення виникають із чуттєвих сприймань, але, на відміну від них, вони безпосередньо не пов’язані з предметами. Утворення уявлень не потребує безпосереднього впливу речей на органи чуттів у даний момент.
Умовивід – це форма мислення, в якій з одного чи більше суджень виводиться нове судження – висновок.
Формальна логіка – це наука про форми, закони, прийоми та методи абстрактного мислення. Вивчаючи мислення з боку його логічної структури, формальна логіка відхиляється від конкретного змісту думки, тобто це логіка, що вивчає структуру мислення та досліджує закони, за якими людина будує міркування.