ТЕМА № 4. СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ


Навчальні питання теми:

  • 4.1.  Поняття суб’єктів кримінального процесу та їх класифікація
  • 4.2.  Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності
  • 4.3.  Сторона обвинувачення
  • 4.4.  Сторона захисту
  • 4.5.  Потерпілий та його представник у кримінальному процесі. Їх процесуальний статус
  • 4.6.  Інші учасники кримінального провадження
  • 4.7.  Відводи суб’єктів кримінального провадження
  • 4.8.  Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження
  • Список використаних джерел

    • 4.1.  ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

    Суб’єкти (учасники) кримінального процесу – це державні органи, посадові, юридичні та приватні особи, які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки.

    Ознаки суб’єктів кримінального процесу:

    У п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено перелік учасників кримінального провадження, а саме: сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

    Класифікація суб’єктів (учасників) кримінального процесу:

    1) державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес і залучають до його сфери всіх інших суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності: суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи. Це – основні суб’єкти, без яких неможлива кримінальна процесуальна діяльність;

    2) особи, які захищають свої права або представлені інтереси у кримінальному процесі: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача;

    3) особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: свідок, спеціаліст, експерт, перекладач, понятий, секретар судового засідання тощо. Вони не мають у справі самостійного інтересу і після виконання своїх функцій вибувають із процесу.

    У гл. 3 КПК України учасники кримінального провадження представлені таким чином:

    1) суд;

    2) сторона обвинувачення: прокурор, органи досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи;

    3) сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений та їх законні представники, виправданий, засуджений, захисник;

    4) потерпілий і його представник;

    5) інші учасники кримінального провадження: цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник


    4.2.  СУД, СЛІДЧИЙ СУДДЯ, ПРИСЯЖНИЙ ЯК СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Суд та його повноваження

    Суд – єдиний уповноважений державою орган, на який покладена функція правосуддя (ч. 1 ст. 30 КПК України). Відповідно до ч.4 ст.124, ч. 1 ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді і, у визначених законом випадках, присяжні.

    Кримінальне провадження в першій, апеляційній і касаційній інстанції та за нововиявленими або виключними обставинами здійснюється суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних відповідно до вимог зазначених у ст. 31 КПК України. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд і постановляє рішення від імені держави.

    Особи, що відповідно до закону призначені на посаду судді, при здійсненні правосуддя у кримінальних провадженнях наділяються повноваженнями, передбаченими КПК України.

    Повноваження суду:

    Слідчий суддя та його повноваження

    Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, який обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

    Повноваження слідчого суді:

    У випадку розгляду клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій повноваження слідчого судді здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

    Присяжний: його права та обов’язки

    Присяжними є громадянин України, якого у випадках, визначених процесуальним законом, залучають до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ч. 2 ст. 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

    Розгляд кримінального провадження судом присяжних можливий за клопотанням обвинуваченого у кримінальному провадженні про злочин, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі (ч. 3 ст. 31 КПК України).

    Присяжний має право:

    Присяжний зобов’язаний:


    4.3.  СТОРОНА ОБВИНУВАЧЕННЯ

    Прокурор та його повноваження

    Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді. Як прокурор у кримінальному процесі може виступати особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України).

    Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування та здійснює ці повноваження з його початку до завершення.

    Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва (ч. 2 ст. 36 КПК України).

    Прокурор уповноважений:

    Слідчий та його повноваження

    Слідчий – службова особа органу досудового розслідування, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

    Відповідно до ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:

    1) слідчі підрозділи:

    а) органів Національної поліції;

    б) органів безпеки;

    в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

    г) органів державного бюро розслідувань;

    ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України;

    2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

    При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

    Слідчий уповноважений:

    Слідчий зобов’язаний:

    Слідчий – процесуально незалежний і самостійний суб’єкт кримінального процесу. При здійсненні досудового слідства він повинен керуватися тільки законом, виходити із свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому розгляді всіх обставин в їх сукупності. Втручання в діяльність слідчого осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

    Керівник органу досудового розслідування, його повноваження

    Керівник органу досудового розслідування – це посадова особа органу досудового розслідування, на яку покладено обов’язок щодо організації та контролю за діяльністю підлеглих слідчих.

    Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

    Керівник органу досудового розслідування здійснює відомчий процесуальний контроль за роботою підлеглих йому слідчих.

    Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

    Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі.

    Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

    Оперативні підрозділи, їх повноваження

    Оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

    Оперативними підрозділами є відповідні підрозділи:

    Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

    Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.


    4.4.  СТОРОНА ЗАХИСТУ

    Підозрюваний, обвинувачений: їх правовий статус

    Підозрюваним є:

    Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду (ч. 2 ст. 42 КПК України).

    Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ч. 1 ст. 43 КПК України).

    Засудженим є обвинувачений, щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок суду (ч. 2 ст. 43 КПК України).

    Підозрюваний, обвинувачений має право:

    Обвинувачений також має право:

    Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:

    У випадку неявки без поважних причин підозрюваний, обвинувачений може бути підданий приводу (ст. 140 КПК України). При невиконанні обраного запобіжного заходу, до підозрюваного може бути обраний більш суворий запобіжний захід.

    Захисник: його процесуальний статус

    Захисник – це адвокат, який уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, засуджених і виправданих, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі та надавати їм необхідну юридичну допомогу (ч .1 ст. 45 КПК України).

    Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого (ч. 3 ст. 46 КПК України).

    Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (ч. 2 ст. 45 КПК України).

    Окрім того, захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

    Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

    Захисник має право:

    Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.

    Захисник зобов’язаний:

    Обов’язкова участь захисника

    Обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:


    4.5.  ПОТЕРПІЛИЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. ЙОГО ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС

    Потерпілий: його права та обов’язки

    Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України).

    Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням – потерпілими може бути визнано кілька осіб.

    Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала такої заяви, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.

    Потерпілий має право:

    Потерпілий зобов’язаний:

    За невиконання покладених на нього обов’язків потерпілий несе передбачену законом відповідальність:


    4.6.  ІНШІ УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

    Заявник: його правовий статус

    Заявник – це фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ч. 1 ст. 60 КПК України).

    Заявник має право:

    1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

    2) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

    3) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

    4) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

    Заявник несе кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

    Цивільний позивач: його права та обов’язки

    Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому КПК України, пред’явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України). Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

    Цивільний позивач має право:

    Цивільний позивач зобов’язаний:

    Цивільний відповідач: його правовий статус

    Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 62 КПК України). Права та обов’язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

    Цивільний відповідач має право:

    Цивільний відповідач зобов'язаний:

    Представники потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача

    Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача – це особа, через яку потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач можуть реалізувати свої процесуальні права.

    Представництво – це юридичні відносини, на підставі яких одна особа (представник) виконує згідно з законом або договором процесуальні дії в інтересах іншої особи.

    Представниками потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні можуть бути:

    Підставою для допуску особи як представника є (ч. 3 ст. 58, ч. 2 ст. 63 КПК України):

    Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

    Представник не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, яку він представляє.

    Законний представник у кримінальному провадженні

    Законний представник – це особа, яка залучається до участі у кримінальному провадженні постановою слідчого, прокурора, або ухвалою слідчого судді, суду для представництва прав і законних інтересів неповнолітнього або особи, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.

    Законні представники можуть представляти інтереси:

    Законними представниками можуть бути (ч. 2 ст. 44 КПК України):

    Підставою для допуску особи як законного представника є документ, що підтверджує його відносини з особою, яку він представляє.

    Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем і не може бути доручена представнику.

    У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим.

    Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження

    Представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, може бути:

    Протягом кримінального провадження представник юридичної особи має право:

    Представник юридичної особи зобов’язаний:

    Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, як учасник кримінального провадження

    Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи (ч.1 ст. 642 КПК України).

    Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов’язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

    Ці права та обов’язки виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

    Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, зобов’язана:

    Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути:

    Особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі

    Особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: свідок, спеціаліст, експерт, перекладач, понятий, секретар судового засідання тощо. Вони не мають у справі самостійного інтересу і після виконання своїх функцій вибувають із процесу.

    Свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 КПК України).

    Перекладач – це особа, яка володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, і мовою особи, яка не володіє мовою якою здійснюється кримінальне провадження, яка залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом до участі в провадженні у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ст. 68 КПК України).

    Експерт – це особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК України).

    Спеціаліст – це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України).

    Понятий – це незаінтересована особа, яка на запрошення слідчого, прокурора присутня при провадженні слідчих (розшукових) дій і своїм підписом засвідчує відповідність записів у протоколі виконаним діям (ч. 7 ст. 223 КПК України).

    Свідок: його правовий статус

    Свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 КПК України).

    Будь-який громадянин України, якщо він став свідком події, що розслідується, незалежно від його положення може бути допитаний як свідок, крім випадків встановлених законом. Вік свідка кримінальним процесуальним законодавством не обмежений. Але ним встановлені особливості допиту малолітнього чи неповнолітнього свідка (ст. 226 КПК України).

    Свідок має право:

    Свідок зобов’язаний:

    Відповідальність свідка:

    Особами, які не підлягають допиту як свідки є:

    Захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача, адвокати, нотаріуси, медичні працівники, священнослужителі можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.

    Відмовитися давати показання як свідки мають право:

    Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди представника дипломатичної установи.

    Перекладач: його правовий статус

    Перекладач (сурдоперекладач) – це особа, яка володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, і мовою особи, яка не володіє мовою якою здійснюється кримінальне провадження, яка залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом до участі в провадженні у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ч. 1 ст. 68 КПК України).

    Перекладач має право:

    Перекладач зобов’язаний:

    Відповідальність перекладача:

    Експерт: його права та обов’язки

    Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України “Про судову експертизу” на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1 ст. 69 КПК України).

    Як експерт може бути залучена будь-яка особа, що має необхідні спеціальні знання для надання висновків по питанням, які досліджуються, незалежно від того, працює вона в державному експертному закладі чи є професійним експертом, займається судово-експертною діяльністю на підприємницькому рівні на підставі ліцензії, чи запрошується до проведення експертизи за одноразовою угодою.

    Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

    Експерт має право:

    Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

    Експерт зобов’язаний:

    Відповідальність експерта:

    Спеціаліст: його права та обов’язки

    Спеціаліст – це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 71 КПК України).

    Для залучення спеціаліста до участі у провадженні процесуальних дій закон не вимагає винесення постанови. Підставою участі спеціаліста у справі є виклик викликом до слідчого, прокурора, суду. Про його участь обов’язково вказується у протоколі процесуальної дії.

    Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

    Спеціаліст має право:

    Спеціаліст зобов’язаний:

    Відповідальність спеціаліста:

    Понятий: його права та обов’язки

    Понятий – це незаінтересована особа, яка на запрошення слідчого, прокурора присутня при провадженні слідчих (розшукових) дій і своїм підписом засвідчує відповідність записів у протоколі виконаним діям.

    Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих для (ч. 7 ст. 223 КПК України):

    Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

    Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

    Участь понятих є обов’язковою при проведенні обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, незалежно від застосування технічних засобів фіксування.

    Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

    Поняті мають право :

    Поняті зобов’язані :

    У протоколі слідчої дії має бути вказана точна адреса понятих. При необхідності вони можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

    Представник персоналу органу пробації

    Представником персоналу органу пробації є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповідь.

    Представник персоналу органу пробації з метою складання досудової доповіді має право:

    1) отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян;

    2) викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробації для отримання усних чи письмових пояснень;

    3) відвідувати обвинуваченого за місцем його проживання або перебування, роботи або навчання;

    4) відвідувати місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою;

    5) заявляти клопотання суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених пп. 4, 5 ч. 1 ст. 91 КПК України, а у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого - додатково ст.ст. 485, 487 КПК України в порядку, передбаченому ст. 317 КПК України;

    6) бути присутнім під час проведення судового засідання;

    7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

    Представник персоналу органу пробації зобов’язаний:

    1) складати досудову доповідь і подавати її до суду в строк, визначений ухвалою суду;

    2) дотримуватися прав і свобод людини і громадянина;

    3) невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді;

    4) надавати пояснення з поставлених судом питань щодо досудової доповіді під час судового розгляду;

    5) не розголошувати будь-які відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків;

    6) не допускати розголошення в будь-який спосіб конфіденційної інформації, яку йому було довірено або яка стала відома у зв’язку з виконанням обов’язків;

    7) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України.

    Секретар судового засідання:

    1) здійснює судові виклики і повідомлення;

    2) перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;

    3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами;

    4) веде журнал судового засідання;

    5) оформляє матеріали кримінального провадження в суді;

    6) виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні.

    До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник, до повноважень якого належать:

    1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження;

    2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї;

    3) стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;

    4) приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання;

    5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта;

    6) виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.

    Вимоги судового розпорядника, пов’язані із виконанням обов’язків, передбачених цією статтею, є обов’язковими для всіх осіб, присутніх у залі судового засідання.

    У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.


    4.7.  ВІДВОДИ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

    Відвід – це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретному кримінальному провадженні, а також здійснення відповідної заяви з вимогою про усунення особи від участі у провадженні.

    Метою застосування інституту відводів є:

    1) належне виконання завдань кримінального провадження;

    2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження;

    3) винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у кримінальному провадженні.

    Обставини, що виключають можливість участі у кримінальному провадженні – це передбачені законом обставини, що викликають сумнів в безсторонності, неупередженості певних осіб і тягнуть за собою неможливість їх участі в кримінальному судочинстві. Ці обставини можуть бути як суб’єктивного характеру та стосуватися особистих зв’язків, так і об’єктивного характеру – стосуватися процесуального статусу цих осіб.

    Підстави, процесуальний порядок та наслідки відводу визначені в § 6 гл. 3 КПК України (статті 75–79 КПК України).

    Слідчий суддя, суддя, присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо:

    Окрім цього, в ст. 76 КПК України визначені обставини, за яких не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні.

    Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо:

    Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу.

    Особа не має права брати участь у кримінальному провадженні як захисник або представник у випадках, якщо:

    Особа не має права брати участь у кримінальному провадженні як спеціаліст, перекладач, експерт, секретар судового засідання у таких випадках:


    4.8.  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

    Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження – це діяльність відповідних державних органів щодо досягнення стану безпеки суб’єктів провадження, яким загрожує небезпека.

    Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

    Основні заходи забезпечення безпеки (відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»):