Про зміни в законодавстві України

з 20 травня по 03 червня 2014 року

Моніторингом прийнятих Верховною Радою України законів України,

виданих актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів

Міністерства внутрішніх справ України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції

України та інших нормативних документів, що стосуються компетенції

Експертної служби МВС України, з 20 травня по 03 червня 2014 року

встановлено.

Відповідно до календаря роботи четвертої сесії Верховної Ради України

сьомого скликання в червні 2014 року:

пленарні засідання – з 03 по 06, з 17 по 20 червня 2014 року.

робота в комітетах і фракціях – 04, з 10 по 13 та 18 червня 2014 року.

1. Закони України.

1.1 Набули чинності Закони України:

– № 1241-VII від 06.05.2014 ,,Про внесення змін до деяких законів

України щодо виплати одноразової грошової допомогиˮ (публікація – Голос

України від 28.05.2014, № 101);

– № 1251-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до статті 1 Закону

України ,,Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового

захистуˮ (публікація – Голос України від 29.05.2014, № 102);

– № 1260-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до Податкового

кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворенняˮ

(публікація – Голос України від 29.05.2014, № 102);

– № 1262-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до деяких законів

України щодо діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини у сфері захисту персональних данихˮ (публікація – Голос України

від 29.05.2014, № 102);

Зміни внесено до 5 законодавчих актів.

Зокрема в Законі України ,,Про захист персональних данихˮ:

1) абзац четвертий статті 2 викладено в такій редакції:

,,згода суб’єкта персональних даних – добровільне волевиявлення

фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу

на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети

їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити

висновок про надання згодиˮ;

/Попередня редакція Закону

,,Державний реєстр баз персональних даних – єдина державна

інформаційна система збору, накопичення та обробки відомостей

про зареєстровані бази персональних даних;ˮ./.

2) частину десяту статті 6 викладено в такій редакції:

,,10. Типовий порядок обробки персональних даних затверджується

Уповноваженимˮ.

/Попередня редакція Закону

,,10. Типовий порядок обробки персональних даних визначається

уповноваженим органом з питань захисту персональних даних.

{Частина десята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 4452-VI від 23.02.2012, № 5491-VI від 20.11.2012; в редакції Закону № 383-VII

від 03.07.2013}ˮ./.

– № 1263-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінаціїˮ

(публікація – Голос України від 29.05.2014, № 102);

– № 1255-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторівˮ (публікація – Голос

України від 31.05.2014, № 104);

1.2. Опубліковано Закони України:

– № 1261-VII від 13.05.2014 ,,Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики

у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом

візового режиму для Україниˮ (Набрання чинності відбудеться – 04.06.2014).

Передбачено внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення:

1) у статті 172-6:

доповнити частиною третьою такого змісту:

,,Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно,

доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом

України ,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ, –

тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадянˮ;

примітку викласти в такій редакції:

,,Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно

до частини першої статті 12 Закону України ,,Про засади запобігання і протидії

корупціїˮ зобов’язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати

і зобов’язання фінансового характеруˮ;

/Стаття Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 172-6. Порушення вимог фінансового контролю

Неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи,

витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України

,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного

рахунку в установі банку-нерезидента -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно,

доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої

Законом України ,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ, –

тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені

у пункті 1, підпункті ,,аˮ пункту 2 частини першої статті 4 Закону України

,,Про засади запобігання і протидії корупції.

Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи,

які відповідно до частини першої статті 12 Закону України ,,Про засади

запобігання і протидії корупціїˮ зобов’язані подавати декларацію

про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.ˮ/.

2) у пункті 1 частини першої статті 255:

абзац ,,органів доходів і зборів (статті 51-2, 155-1, 162-1, 162-2, 163-1-163-

4, 163-12, 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 172-4-172-9, 177-2)ˮ викласти в

такій редакції:

,,органів державної податкової служби (статті 51-2, 155-1, 162-1, 162-2,

163-1-163-4, 163-12, 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2)ˮ;

в абзаці ,,органів управління Військової служби правопорядку у Збройних

Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями,

військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також

працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових

обов’язків - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-4-172-9, 173,

174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7)ˮ цифри ,,172-4-172-9ˮ виключити.

2. У Кримінальному кодексі України:

1) у статті 8:

у частині першій слово ,,Іноземціˮ замінити цифрою і словом ,,1.

Іноземціˮ;

доповнити частиною другою такого змісту:

,,2. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно

в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом,

якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які

є громадянами України, будь-який із злочинів, передбачених у статтях 368, 368-

3, 368-4, 369 і 369-2 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли,

надали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли

пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них таку вигодуˮ;

/Стаття Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо

злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами

України

1. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають

постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні

відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними

договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі

або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України

або інтересів України.

{Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3316-IV

від 12.01.2006 }

2. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно

в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим

Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті

із службовими особами, які є громадянами України, будь-який із злочинів,

передбачених у статтях 368, 368-3, 368-4, 369 і 369-2 цього Кодексу,

або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким

службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної

вигоди чи одержали від них таку вигодуˮ/.

2) статтю 96-1 викласти в такій редакції:

,,Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація

1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному

вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого

майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення злочину,

передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 розділу

XVII Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що

підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями";

/Попередня редакція статті Кодексу

,,Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація

1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні

за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна

за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині цього

Кодексу.

{Кодекс доповнено статтею 96-1 згідно із Законом N 222-VII від

18.04.2013}ˮ/.

3) частини третю і четверту статті 96-2 замінити частинами третьою –

п’ятою такого змісту:

,,3. Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа

не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку,

з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю,

або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав,

передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності

у зв’язку із закінченням строків давності.

4. Гроші, цінності та інше майно, зазначені в цій статті, передані особою,

яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки

злочину, передбаченого цим Кодексом, іншій фізичній або юридичній особі,

підлягають спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або

повинна була знати, що таке майно одержано внаслідок вчинення злочину,

передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 розділу

XVII Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що

підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями.

5. Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та

іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають

поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для

відшкодування шкоди, завданої злочиномˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу

,,Стаття 96-2. Випадки застосування спеціальної конфіскації

………………..

3. Гроші, цінності та інше майно, зазначені у цій статті, передані

особою, яка вчинила злочин, іншій фізичній або юридичній особі, підлягають

спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або

повинна була знати, що таке майно одержано внаслідок вчинення злочину.

4. Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей

та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають

поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування

шкоди, завданої злочином.

{Кодекс доповнено статтею 96-2 згідно із Законом N 222-VII від

18.04.2013 }ˮ/.

4) у статті 96-3:

частину першу викласти в такій редакції:

,,1. Підставами для застосування до юридичної особи заходів

кримінально-правового характеру є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної

особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах

першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і

369-2 цього Кодексу;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу

законом або установчими документами юридичної особи обов’язків щодо

вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із

злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-

3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-

якого із злочинів, передбачених у статтях 258-258-5 цього Кодексу;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної

особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 109, 110, 113, 146, 147,

160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу";

у пункті 2 примітки слова "спрямовані на отримання нею неправомірної

вигоди або створення умов для отримання такої вигоди, а так само" замінити

словами "призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили

умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані";

/Чинна редакція статті Кодексу

,,Стаття 96-3. Підстави для застосування до юридичних осіб заходів

кримінально-правового характеру

1. Підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-

правового характеру є вчинення її уповноваженою особою або за дорученням

чи наказом, за змовою та в співучасті, або іншим шляхом:

1) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів,

передбачених статтями 209, 306, частинами першою і другою статті

368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2

цього Кодексу;

2) від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених

статтями 258 - 258-5 цього Кодексу;

3) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів,

передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438,

442, 444, 447 цього Кодексу.

Примітка 1. Під уповноваженими особами юридичної особи слід

розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно

до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право

діяти від імені юридичної особи.

2. Злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209,

260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і

другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447

цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони

спрямовані на отримання нею неправомірної вигоди або створення умов для

отримання такої вигоди, а так само на ухилення від передбаченої

законом відповідальності.ˮ/.

5) у статті 96-4:

у частині першій слово та цифру ,,пунктом 1ˮзамінити словами та

цифрами ,,пунктами 1 і 2ˮ

у частині другій слова та цифри ,,пунктами 2 і 3ˮзамінити словами та

цифрами ,,пунктами 3 і 4ˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу із змінами, що передбачаються

,,1. Заходи кримінально-правового характеру, у випадках, передбачених

пунктом 1 пунктами 1 і 2 частини першої статті 96-3 цього Кодексу,

можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації,

крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів

місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому

порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи

місцевого бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального

страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також

міжнародних організацій.

2. Заходи кримінально-правового характеру, у випадках, передбачених

пунктами 2 і 3 пунктами 3 і 4 частини першої статті 96-3 цього Кодексу,

можуть бути застосовані судом до суб’єктів приватного та публічного права

резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи

організації, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим,

органи місцевого самоврядування, організації, створені ними у встановленому

порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, що

створені у відповідності до вимог національного чи міжнародного права.

Якщо держава або суб’єкт державної власності володіє часткою

більше 25 відсотків в юридичній особі або юридична особа знаходиться

під ефективним контролем держави чи суб’єкта державної власності, то

дана юридична особа несе цивільну відповідальність у повному обсязі за

неправомірно отриману вигоду та шкоду, заподіяну злочином, що вчинений

державою, суб’єктами державної власності або державного управління.ˮ/.

6) статтю 96-7 викласти в такій редакції:

,,Стаття 96-7. Штраф

1. Штраф – це грошова сума, що сплачується юридичною особою на

підставі судового рішення.

Суд застосовує штраф виходячи з двократного розміру незаконно

одержаної неправомірної вигоди.

2. У разі коли неправомірну вигоду не було одержано, або її розмір

неможливо обчислити, суд, залежно від ступеня тяжкості злочину, вчиненого

уповноваженою особою юридичної особи, застосовує штраф у таких розмірах:

за злочин невеликої тяжкості – від п’яти до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за злочин середньої тяжкості – від десяти до двадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за тяжкий злочин – від двадцяти до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян;

за особливо тяжкий злочин – від п’ятдесяти до сімдесяти п’яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. З урахуванням майнового стану юридичної особи суд може застосувати

штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох роківˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу

,,Стаття 96-7. Штраф

1. Суд може застосувати до юридичної особи штраф у розмірі від

п’яти тисяч до сімдесяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

2. Залежно від ступеня тяжкості злочину, вчиненого

уповноваженою особою юридичної особи, суд застосовує штраф у таких

розмірах:

за злочин невеликої тяжкості – від п’яти тисяч до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за злочин середньої тяжкості – від десяти тисяч до двадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за тяжкий злочин – від двадцяти тисяч до п’ятдесяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за особливо тяжкий злочин – від п’ятдесяти тисяч до сімдесяти п’яти

тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. З урахуванням майнового стану юридичної особи суд може призначити

штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох

років.ˮ./.

7) статтю 354 викласти в такій редакції:

,,Стаття 354. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації

1. Пропозиція чи обіцянка працівникові підприємства, установи чи

організації, який не є службовою особою, або особі, яка працює на користь

підприємства, установи чи організації, надати йому (їй) або третій особі

неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи

невчинення працівником будь-яких дій з використанням становища, яке він

займає, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи

організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в

інтересах третьої особи -

караються штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста годин,

або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на

строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною

конфіскацією.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на

строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох

років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на

той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником

підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або

особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації,

неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи

третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням

становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, або

у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в

інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах

третьої особи -

караються штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на

строк від ста до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або

позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

4. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені повторно або за

попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням неправомірної

вигоди, -

караються штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на

строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на

строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною

конфіскацією.

5. Особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені

дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом наділена правом повідомляти про підозру.

Примітка. 1. Під особою, яка працює на користь підприємства, установи,

організації, слід розуміти особу, яка виконує роботу та перебуває з таким

підприємством, установою, організацією у трудових відносинах.

2. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти

чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 1,5

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які

пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

3. Під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3-370 слід розуміти

висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає

публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної

вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час,

місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

4. Повторним у статтях 354, 368, 368-3, 368-4 і 369 цього Кодексу

визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із

злочинів, передбачених зазначеними статтями.

5. У статтях 354, 368, 368-3 і 368-4 цього Кодексу під вимаганням

неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної

вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого

становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно

особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких

особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим

наслідкам щодо своїх прав і законних інтересівˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу

,,Стаття 354. Підкуп працівника державного підприємства, установи

чи організації

1. Пропозиція чи обіцянка працівнику державного підприємства,

установи чи організації, який не є службовою особою, надати йому

або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди

за вчинення чи невчинення працівником будь-яких дій з використанням

становища, яке він займає, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає

таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

караються штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста

годин.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами

на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк

до двох років.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником

державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою

особою, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення

чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке він займає

на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто пропонує,

обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

караються штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами

на строк від ста до двохсот годин.

4. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені повторно

або за попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням

неправомірної вигоди, -

караються штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами

на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або виправними

роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі

на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

5. Особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були

вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки

чи надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого наділена законом правом повідомляти про підозру.

Примітка. 1. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти

грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 0,5

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи,

які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних

на те підстав.

2. Повторним у статтях 354, 368, 368-3, 368-4 та 369 цього Кодексу

визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який

із злочинів, передбачених зазначеними статтями.

3. У статтях 354, 368, 368-3 та 368-4 під вимаганням

неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної

вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого

становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно

особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких

особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим

наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

{Стаття 354 в редакції Закону N 221-VII від 18.04.2013 }ˮ/.

8) у статті 364:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

,,карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на

строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною

конфіскацієюˮ;

пункти 3 і 4 примітки викласти в такій редакції:

,,3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така

шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у

двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум

доходів громадянˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу із змінами, що передбачаються

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з

метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої

фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи

службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало

істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам

окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам

юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом

на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до

семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі

спеціальною конфіскацією.

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі

на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до

семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі

спеціальною конфіскацією.

………….

Примітка.

………….

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367, якщо вона

полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто

і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364 - 367, якщо вони полягають

у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті

п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається

така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі

наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують

неоподатковуваний мінімум доходів громадян.ˮ/.

9) у статті 364-1:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

,,карається штрафом від ста п’ятдесяти до чотирьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох

місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років

та зі спеціальною конфіскацієюˮ;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

,,карається штрафом від чотирьохсот до дев’ятисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або

позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років

та зі спеціальною конфіскацієюˮ;

у примітці цифри ,,368-2ˮ замінити цифрами ,,368-2-368-4ˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою

юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової

форми

1. Зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання

неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам

юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової

форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо

це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам

окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або

інтересам юридичних осіб, -

карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до двох років.

карається штрафом від ста п’ятдесяти до чотирьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до

трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до

двох років та зі спеціальною конфіскацією.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

карається штрафом від чотирьохсот до дев’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до

шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

Примітка. У статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2 368-2-368-4, 368-3,

368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід

розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги,

нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують

без законних на те підстав.ˮ/.

10) у статті 365-2:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

,,карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на

строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацієюˮ;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

,,карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням

волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні

посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі

спеціальною конфіскацієюˮ;

абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:

,,караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої та зі спеціальною

конфіскацієюˮ;

/Чинна редакція статті Кодексу із змінами, що передбачаються

Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають

публічні послуги

1. Зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом,

оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою

особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність,

пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта,

арбітражного керуючого, незалежного посередника, члена трудового

арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), з метою

отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало

істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих

громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних

осіб, -

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років.

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі

на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною

конфіскацією.

2. Те саме діяння, вчинене стосовно неповнолітньої чи недієздатної

особи, особи похилого віку або повторно, -

карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням

волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні

посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі

спеціальною конфіскацією.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо

вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років та з конфіскацією майна або без такої.ˮ/.

11) в абзаці другому частин першої і другої статті 366 слова

,,та зі спеціальною конфіскацією" виключити;

/Чинна редакція статті Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 366. Службове підроблення

1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних

документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих

відомостей, інше підроблення офіційних документів -

караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот

п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною

конфіскацією.ˮ/.

12) статтю 368 викласти в такій редакції:

,,Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання

неправомірної вигоди службовою особою

1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою

неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи

третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах

того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої

особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища

карається штрафом від однієї тисячі до тисячі п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох

до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого

була неправомірна вигода у значному розмірі, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті,

предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене

службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою

змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної

вигоди, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї

статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому

розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне

становище, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Примітка. 1. Неправомірною вигодою в значному розмірі вважається

вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів

громадян, у великому розмірі - така, що у двісті і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі -

така, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях

368, 369 і 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті

364, посади яких згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу"

віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді,

прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади

та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та

одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне

становище, у статтях 368, 369 і 382 цього Кодексу є особи, зазначені у частині

першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких

згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до

першої та другої категорій";

/Чинна редакція статті Кодексу

,,Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання

неправомірної вигоди службовою особою

1. Прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або

третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою

службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну

вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй

влади чи службового становища -

караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами

на строк від одного до двох років.

2. Одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи

третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає

неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з

використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від однієї тисячі до тисячі п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від

трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох

років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, предметом якого

була неправомірна вигода у значному розмірі, -

карається штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на

строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади

чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною

конфіскацією.

4. Діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті,

предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене

службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за

попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням

неправомірної вигоди, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією

майна.

5. Діяння, передбачене частиною другою, третьою або четвертою цієї

статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому

розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне

становище, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією

майна.

Примітка. 1. Неправомірною вигодою в значному розмірі вважається

вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян, у великому розмірі - така, що у двісті і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому

розмірі - така, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, у

статтях 368, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1

примітки до статті 364, посади яких згідно із статтею 25 Закону України

"Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої

категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники

керівників органів державної влади та управління, органів місцевого

самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими

особами, які займають особливо відповідальне становище, у статтях 368,

369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у частині першій статті 9

закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), та особи, посади яких

згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до

першої та другої категорій.ˮ/.

13) статті 368-3 і 368-4 викласти в такій редакції:

,,Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного

права незалежно від організаційно-правової форми

1. Пропозиція чи обіцянка службовій особі юридичної особи приватного

права незалежно від організаційно-правової форми надати їй або третій особі

неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди або прохання її надати за

вчинення зазначеною службовою особою дій чи її бездіяльність з

використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє

чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

караються штрафом від ста п’ятдесяти до чотирьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на

строк від ста до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або

позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб

чи організованою групою, -

караються штрафом від трьохсот п’ятдесяти до семисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк

до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною

конфіскацією.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою

юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової

форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або

бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто

пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

караються штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на

строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням

волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до двох років та зі спеціальною конфіскацією.

4. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені повторно або за

попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням неправомірної

вигоди, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

5. Особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені

дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.

Примітка. У статтях 368-3 і 368-4 цього Кодексу під неправомірною

вигодою слід розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги,

послуги, що перевищують 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без

законних на те підстав.

Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги

1. Пропозиція чи обіцянка аудитору, нотаріусу, оцінювачу, іншій особі,

яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування,

але провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, у

тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного

посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання

цих функцій), надати йому/їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само

надання такої вигоди або прохання її надати за вчинення особою, яка надає

публічні послуги, дій або її бездіяльність з використанням наданих їй

повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в

інтересах третьої особи -

караються штрафом від ста п’ятдесяти до чотирьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на

строк від ста до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або

позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб

чи організованою групою, -

караються штрафом від трьохсот п’ятдесяти до семисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк

до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною

конфіскацією.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання аудитором, нотаріусом,

експертом, оцінювачем, третейським суддею або іншою особою, яка провадить

професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, а також

незалежним посередником чи арбітром під час розгляду колективних трудових

спорів неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або

бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто

пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на

строк від одного до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або

обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той

самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років та із спеціальною конфіскацією.

4. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені повторно або за

попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням неправомірної

вигоди, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на

строк до трьох років, з конфіскацією майна та із спеціальною конфіскацією.

5. Особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені

дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом має право повідомляти про підозру";

/Чинні редакції статей Кодексу

,,Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного

права незалежно від організаційно-правової форми

1. Пропозиція службовій особі юридичної особи приватного права

незалежно від організаційно-правової форми надати їй або третій особі

неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення зазначеною

службовою особою дій чи її бездіяльність з використанням наданих їй

повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або в

інтересах третьої особи -

караються штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб

чи організованою групою, -

караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Одержання службовою особою юридичної особи приватного права

незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи

третьої особи за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй

повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або в

інтересах третьої особи -

карається штрафом від п'яти тисяч до восьми тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох

років.

4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене

повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднане з вимаганням

неправомірної вигоди, -

карається штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років та з конфіскацією майна.

5. Особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду, звільняється

від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо

вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи надання неправомірної

вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно

заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом

має право повідомляти про підозру.

Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги

1. Пропозиція аудитору, нотаріусу, оцінювачу, іншій особі, яка не є

державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але

здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, у

тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного

посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час

виконання цих функцій), надати йому/їй або третій особі неправомірну

вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення особою, яка надає

публічні послуги, дій або її бездіяльність з використанням наданих їй

повноважень в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, або

в інтересах третьої особи –

караються штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб

чи організованою групою, -

караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Одержання аудитором, нотаріусом, експертом, оцінювачем,

третейським суддею або іншою особою, яка провадить професійну

діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, а також незалежним

посередником чи арбітром під час розгляду колективних трудових спорів

неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або

бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того,

хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи -

карається штрафом від п'яти тисяч до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років.

4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене

повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднане з вимаганням

неправомірної вигоди, -

карається штрафом від дванадцяти тисяч до вісімнадцяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років та з конфіскацією майна.

5. Особа, яка пропонувала або надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були

вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.ˮ/.

14) статтю 369 викласти в такій редакції:

,,Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди

службовій особі

1. Пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі

неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи

невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає

таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої

їй влади чи службового становища -

караються штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк

від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, із

спеціальною конфіскацією.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років із

штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян, з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо

неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне

становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з

конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією.

4. Діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті,

якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо

відповідальне становище, або вчинені організованою групою осіб чи її

учасником, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з

конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією.

5. Особа, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені

дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом має право повідомляти про підозру";

/Чинна редакція статі Кодексу

,,Стаття 369. Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій

особі

1. Пропозиція службовій особі надати їй або третій особі неправомірну

вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто

пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-

якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами

на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі

на строк до двох років.

2. Надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди за

вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає

неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з

використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на

строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, зі

спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно,

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років із

штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або

без такої.

4. Діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті,

якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає

відповідальне становище, або вчинене за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років зі

спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або без такої.

5. Діяння, передбачене частиною другою, третьою або четвертою цієї

статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає

особливо відповідальне становище, або вчинене організованою групою осіб

чи її учасником, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років зі

спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна або без такої.

6. Особа, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були

вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи

надання неправомірної вигоди вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні

нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа

якого згідно із законом має право повідомляти про підозру.ˮ/.

15) частини першу - третю статті 369-2 викласти в такій редакції:

,,1. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка

пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди

третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на

виконання функцій держави, -

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти

років, або позбавленням волі на строк до двох років, із спеціальною

конфіскацією.

2. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди

для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою,

уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка

здійснити вплив за надання такої вигоди -

караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк

від двох до п’яти років, із спеціальною конфіскацією.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди

для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою,

уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої

вигоди, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з

конфіскацією майна та із спеціальною конфіскацією".

/Чинна редакція статі Кодексу

,,Стаття 369-2. Зловживання впливом

1. Пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи

обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій

особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання

функцій держави, -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти

років, зі спеціальною конфіскацією.

2. Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив

на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій

держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди для себе чи

третьої особи -

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі

п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням

волі на строк від двох до п'яти років, зі спеціальною конфіскацією.

3. Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив

на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави,

поєднане з вимаганням такої вигоди, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, зі

спеціальною конфіскацією, з конфіскацією майна.

Примітка. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є

особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України

"Про засади запобігання і протидії корупції".ˮ/.

3. Частину першу статті 60 Цивільного процесуального кодексу

України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492)

доповнити абзацом такого змісту:

,,У справах щодо звільнення, притягнення до дисциплінарної

відповідальності чи застосування до працівника з боку керівника або

роботодавця заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у

зв’язку з повідомленням таким працівником про порушення вимог Закону

України ,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ іншою особою обов’язок

доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій

покладається на відповідачаˮ.

/Чинна стаття кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні

дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких

даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо звільнення, притягнення до дисциплінарної

відповідальності чи застосування до працівника з боку керівника або

роботодавця заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці

тощо) у зв’язку з повідомленням таким працівником про порушення вимог

Закону України ,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ іншою особою

обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень,

вчинених дій покладається на відповідача.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у

справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення

рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,

виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.ˮ/.

4. У Кримінальному процесуальному кодексі України:

1) частину другу статті 242 доповнити пунктом 6 такого змісту:

,,6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового

характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушеннямˮ;

/Чинна стаття Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 242. Підстави проведення експертизи

1. Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони

кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для

з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження,

необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для

з’ясування питань права.

2. Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для

проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей,

які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про

можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим

способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних

провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального

кодексу України.

6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового

характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної

експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.ˮ/.

2) частину першу статті 505 доповнити пунктом 7 такого змісту:

,,7) обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які

підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення суспільно

небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є доходами від

такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до

вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення,

фінансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння

або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є

предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення,

в тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені,

пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно

небезпечного діяння або кримінального правопорушення".

/Чинна стаття Кодексу із змінами, що передбачаються

,,Стаття 505. Обставини, що підлягають встановленню під час

досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування

примусових заходів медичного характеру

1. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо

застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного

діяння або кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального

правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому,

ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час

вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи

на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або

кримінального правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та

інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою

особою;

6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або

кримінальним правопорушенням.

7) обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно,

які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення

суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є

доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для

схиляння особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або

кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального

забезпечення суспільно небезпечного діяння або кримінального

правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно

небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі

пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені,

пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно

небезпечного діяння або кримінального правопорушення.ˮ/.

5. Статтю 12 Закону України ,,Про звернення громадянˮ доповнити

словами "Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

6. У статті 62 Закону України ,,Про банки і банківську діяльністьˮ:

1) пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

,,4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну

податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

б) при поданні банками у встановленому порядку податкового

розрахунку сум доходу у вигляді процентів, нарахованого (сплаченого) на

користь фізичної особи;

в) за рішенням суду щодо відомостей, зазначених у деклараціях про

майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, у зв’язку з

проведенням перевірки їх достовірностіˮ;

/Чинна стаття Закону із змінами, що передбачаються

,,Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить

банківську таємницю, розкривається банками:

………….

4) органам доходів і зборів:

а) на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

б) при поданні банками у встановленому порядку податкового

розрахунку сум доходу у вигляді процентів, нарахованого (сплаченого) на

користь фізичної особи;

………….ˮ/.

2) у частині шостій слова ,,на органи доходів і зборівˮ замінити словами

,,центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову

політикуˮ

3) у частині дванадцятій слова ,,органам доходів і зборівˮ замінити

словами ,,центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну

податкову політикуˮ

7. У Законі України ,,Про Військову службу правопорядку у Збройних

Силах Україниˮ:

1) у статті 1 слова "для виявлення, припинення корупційних

правопорушень, вчинених військовими посадовими особами Збройних Сил

України, та здійснення провадження у справах про адміністративні корупційні

правопорушення" виключити;

2) абзац шостий частини першої статті 3, абзац сьомий пункту 2 частини

п’ятої статті 5 та пункту 5-1 статті 8 виключити.

8. У Законі України ,,Про засади запобігання і протидії корупціїˮ:

1) у частині першій статті 11:

абзац четвертий після слів ,,в порядку переведення на посадуˮ доповнити

словами ,,в межах того ж абоˮ;

в абзаці п’ятому слово ,,переведенніˮ замінити словами ,,в порядку

переведенняˮ

/Чинна стаття Закону із змінами, що передбачаються

,,Стаття 11. Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на

зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого

самоврядування

{Стаття 11 набирає чинності з 1 січня 2012 року - див. п.1 розділу VIII

"Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону}

……….

Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який

перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та

призначається в порядку переведення на посаду в межах того ж або в іншому

державному органі, органі місцевого самоврядування.

{Частину першу статті 11 доповнено абзацом четвертим згідно із

Законом № 224-VII від 14.05.2013}

Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже

проводилася, при призначенні, переведенні в порядку переведення на посаду до

іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це

відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її

результатів.

{Частину першу статті 11 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом

№ 224-VII від 14.05.2013}ˮ/.

2) у статті 12:

пункт 3 частини шостої виключити;

частини дев’яту і десяту викласти в такій редакції:

,,9. Перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей

здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.

Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації

відомостей державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган

місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права протягом

десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування надсилає її

копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову

політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову

політику, під час проведення перевірки достовірності зазначених у декларації

відомостей має право одержувати від державних органів, органів влади

Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших

юридичних осіб публічного права та підприємств, установ, організацій

незалежно від форми власності інформацію або копії необхідних документів

щодо зазначених відомостей в межах своїх повноважень.

10. У разі встановлення за результатами передбачених цією статтею

перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово

повідомляє керівнику відповідного державного органу, органу влади

Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування,

юридичної особи публічного права та спеціально уповноваженим суб’єктам у

сфері протидії корупції.

У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності

відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання

фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує

державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально

уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу,

в якому працює відповідний суб’єкт декларування.

Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про майно,

доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, не звільняє суб’єкта

декларування від обов’язку подати декларацію з достовірними відомостями. У

такому разі декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на

заміну раніше оприлюдненої декларації у порядку, встановленому цим

Законом.

Подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно,

доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру є підставою для

притягнення суб’єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної

відповідальності відповідно до законуˮ;

/Чинна стаття Закону із змінами, що передбачаються

,,Стаття 12. Фінансовий контроль

………….

6. З метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб,

уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

уповноваженими підрозділами проводяться:

1) перевірка фактів своєчасності подання декларацій;

2) перевірка декларацій на наявність конфлікту інтересів;

3) логічний та арифметичний контроль декларацій.

{Статтю 12 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 224-VII

від 14.05.2013}

………….

9. Логічний та арифметичний контроль декларації здійснюється

протягом тридцяти днів з дня подання декларації у порядку, визначеному

центральним органом виконавчої влади, відповідальним за формування

державної податкової політики, та Міністерством юстиції України.

У разі виявлення під час перевірки декларації арифметичних або логічних

помилок уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це

відповідного суб’єкта декларування, який має право протягом п’яти днів з дня

отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове

пояснення та/або виправлену декларацію.

У зв’язку з проведенням логічного та арифметичного контролю

декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру

суб’єкта декларування уповноважений підрозділ має право робити запити до

державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів

місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від

форми власності щодо зазначених відомостей.

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи

місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яким надіслано

запит уповноваженого підрозділу, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з

дня отримання запиту подати копії необхідних документів або відповідну

інформацію.

{Статтю 12 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 224-VII

від 14.05.2013}

10. У разі встановлення за результатами передбачених цією статтею

перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє

керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної

Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної

особи публічного права та правоохоронні органи";

{Статтю 12 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 224-VII

від 14.05.2013}

9. Перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей

здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.

Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації

відомостей державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим,

орган місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права

протягом десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування

надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує

державну податкову політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову

політику, під час проведення перевірки достовірності зазначених у

декларації відомостей має право одержувати від державних органів, органів

влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,

інших юридичних осіб публічного права та підприємств, установ,

організацій незалежно від форми власності інформацію або копії необхідних

документів щодо зазначених відомостей в межах своїх повноважень.

10. У разі встановлення за результатами передбачених цією статтею

перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово

повідомляє керівнику відповідного державного органу, органу влади

Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого

самоврядування, юридичної особи публічного права та спеціально

уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності

відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і

зобов’язання фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади,

що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це

спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також

керівнику органу, в якому працює відповідний суб’єкт декларування.

Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про

майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, не звільняє

суб’єкта декларування від обов’язку подати декларацію з достовірними

відомостями. У такому разі декларація з достовірними відомостями

підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої декларації у порядку,

встановленому цим Законом.

Подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно,

доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру є підставою для

притягнення суб’єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної

відповідальності відповідно до закону.ˮ/.

3) доповнити статтею 14-1 такого змісту:

,,Стаття 14-1. Запобігання корупції у діяльності юридичних осіб

Юридичні особи забезпечують розроблення та вжиття заходів із

запобігання корупції, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання

корупції у діяльності юридичної особи та заохочення її працівників діяти

відповідно до закону, нормативно-правових актів та встановлених

підприємством правил та процедур щодо виявлення та запобігання корупції у

діяльності юридичної особиˮ;

4) у статті 15:

абзац другий частини першої виключити;

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

,,Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію

проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її

результатівˮ;

/Чинна стаття Закону із змінами, що передбачаються

,,Стаття 15. Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів

1. З метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах

нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти

вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх

усунення проводиться антикорупційна експертиза.

Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та

порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції

України.

2. Антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції

України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових

актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами

України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета

відання якого належить питання боротьби з корупцією.

Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію

проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок

оприлюднення її результатів.

5) статтю 20 викласти в такій редакції:

,,Стаття 20. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і

протидії корупції

1. Особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач),

- особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, мотивів

неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про

порушення вимог цього Закону іншою особою.

2. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції,

перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу,

здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції,

або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення

вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути

застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від

протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про

забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

3. Особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута

до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або

роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна

умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього

Закону іншою особою.

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи

місцевого самоврядування забезпечують умови для повідомлень їх

працівниками про порушення вимог цього Закону іншою особою, зокрема через

спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку.

5. Повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснене

працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно).

Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог цього Закону та

порядок їх розгляду визначаються цим Законом.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає

розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи,

містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає

перевірці у строк не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у

зазначений строк перевірити інформацію, що міститься в повідомленні,

неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують

строк розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про

порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів до

припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення

винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у разі виявлення ознак

кримінального або адміністративного правопорушення також інформує

спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупціїˮ.

/Чинна стаття Закону

,,Стаття 20. Державний захист осіб, які надають допомогу

в запобіганні і протидії корупції

1. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції,

перебувають під захистом держави. Держава забезпечує здійснення

правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших

заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань на життя, здоров'я,

житло та інше майно осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії

корупції, а також близьких їм осіб.

2. Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії

корупції, здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення безпеки

осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

3. Особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення,

притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника

або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація,

зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог

цього Закону іншою особою.

{Статтю 20 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 224-VII

від 14.05.2013}ˮ/.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його

опублікування, крім підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону, який набирає

чинності з 1 січня 2015 року.

2. Накази Міністерства внутрішніх справ України, зареєстровані

в Міністерстві юстиції України.

2.1. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2014 № 374

,,Про затвердження Змін до Правил дорожнього перевезення небезпечних

вантажівˮ, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.05.2014

за № 510/25287 (станом на 03.06.2014 – неопубліковано).

ДНДЕКЦ МВС України